Ця фотозйомка була однією з тих небагатьох, коли модель розуміє тебе з півслова. Не одразу звичайно. Фотографи знають, наскільки це важливо. Спочатку дівчата завжди соромляться позувати, не кажучи вже про фотосесію ню, завжди спочатку присутня незручність, стислість, перевірка на довіру. До людини треба звикнути, взнати її, постаратися зрозуміти. Дівчина мені зізналася, що спочатку у неї моя команда “Замри!” викликала почуття, подібні до того, коли собаці кажуть “Лежати!”. Не могла звикнути, що дійсно не можна ворухнутися, допоки кадр не буде знято.
Для мене процес фотографування схожий на форсовану сесію психотерапії. Спочатку дівчині ніяково дивитися прямо мені в очі, а тим більше відкритися перед об’єктивом. А потім у процесі розмови щось у ній змінюється, і я бачу якусь відвагу, внутрішнє рішення — і дівчина розкривається з іншого боку, говорить та її внутрішня сильна, вільна та спонтанна частина.
Останні півгодини зйомки — одна насолода: мені іноді навіть не доводилося говорити, яку прийняти позу для гарного кадру, вона імпровізувала, одразу розуміла мої прохання. А потім — я вже бачив у цій дівчині іншу людину — більш вільну, яка насолоджується собою і випромінює щось тепле і довірливе.
І один із моїх улюблених етапів роботи — спостерігати за першою реакцією, коли показуєш готові фотографії і людина бачить себе на знімках. Останнім часом реакція часто передбачувана, це дуже надихає і мотивує.