У Хотині з 30 квітня до 3 травня 2011 року відбувся другий міжнародний фестиваль історичної реконструкції Середньовіччя під назвою «Битва Націй». Цього року взяли участь команди із семи країн. Тисячі глядачів та учасників з’їхалися на цей фестиваль. Виглядало все дуже масштабно. Головною метою організаторів фестивалю «Битва Націй» була демонстрація історичної реконструкції Середньовіччя, організація боїв і змагань, які об’єднали команди реконструкторів із різних країн.
“Битва Націй” (Battle of the Nations) – це міжнародний проект, який об’єднує найзначніші події у світі з історичних середньовічних боїв. Серед них – масштабні та видовищні фестивалі, що реконструюють історичну епоху і які за своєю суттю є чемпіонатами світу з історичного середньовічного бою.
Одним із напрямів руху історичної реконструкції, популярної у всьому світі, є історичні середньовічні бої (ІСБ), або історичне фехтування (істфех). Це такий вид бойових єдиноборств, де використовується зброя і захисне спорядження (зброя), схожі на ті, що використовувалися у Середньовіччі.
Сьогодні у всьому світі організовують безліч подібних фестивалів. Їхня популярність зросла настільки, що часом один такий міжнародний фестиваль збирає тисячі учасників.
Історична реконструкція – захоплення, яке поєднує у собі знання історії, мистецтва і спортивні навички. Як правило, реконструктори займаються вивченням, а також відтворенням одягу, предметів побуту і зброї давніх часів.
Чим же “Битва Націй” приваблює стільки людей? По-перше, своєю екзотикою і брутальністю. Екзотику створює ретельна і продумана історична реконструкція середньовічних костюмів, обладунків, містечка із середньовічними прапорами, лицарськими наметами, побутом. Це все занурює вас в історичну епоху, і ви відчуваєте дух лицарства і відваги.
Виходить набагато реалістичніше за відчуттями, ніж у будь-якій комп’ютерній грі, адже ви можете випити середньовічного пива, поговорити з прекрасною дамою в середньовічному костюмі, відчути вагу обладунків, які носили лицарі, та пережити ті емоції, за якими люди приходили на лицарські турніри.
Говорячи про брутальність, всі змагання проходять по-справжньому. У змаганні беруть участь збірні з різних країн. За правилами “Битви Націй”, одна національна збірна складається з 8-50 бійців.
Щоб максимально занурити у Середньовіччя, на фестивалі бійці й так звані “громадянські учасники” живуть у таборі, що максимально відтворює середньовічні умови: люди повністю одягнені в одяг тієї епохи, живуть у наметах, готують лише “середньовічні” страви на багатті, використовуючи предмети посуду та кухні, якими користувалися раніше. Для глядачів теж передбачено цікаву програму, яка передбачає масові вечірні бугурти.
Оскільки весь фестиваль – змагальний, то збірні ще й намагаються здобути перемогу в конкурсі на найкращий автентичний польовий табір. Судді й організатори фестивалю впродовж 1 дня оцінюють автентичність, акуратність, функціональність, естетику й оригінальність, а також розміри польового автентичного табору.
Якщо і вам цікаво на кілька днів стати мешканцем середньовічного поселення біля замку, ви також можете приєднатися і пожити у саморобному наметі та спробувати, як жили люди кілька століть тому.
Найцікавіше з того, що мені сподобалося, – це відтворення звичаїв і побуту Середньовіччя. На території Хотинської фортеці було збудовано військові табори, учасники ходили в історичних костюмах, також були представлені унікальні середньовічні обладунки і зброя, які виготовили збройові майстри сучасності. Саме в цьому фоторепортажі я хочу привернути вашу увагу до того побуту і способу життя, які учасники успішно відновили майже до найменших подробиць.
Хтось навіть спробував знайти свою даму серця за оголошенням: «Юнак познайомиться з дамою зі свого або сусіднього племені для приємного проведення часу, складання пісень і балад під зоряним небом. Про себе: лицар без шкідливих звичок, замком забезпечений, в особистому розпорядженні є транспортний засіб – білий кінь. Контакти: відповім будь-якому гінцю. Свитки без портретів жінок не приймаю”.
Чи ви знаєте, що на знак захоплення дами вручали переможному лицарю пояс вірності – тим самим даючи свою згоду вийти за нього заміж.
У військовому таборі явно переважав патріархат. У Середньовіччі принести чоловікові пиво після роботи – шляхетне заняття.
Якщо придивитися, то ви помітите, що навіть взуття учасників зроблено вручну і точно повторює оригінальне.
Перебуваючи в центрі подій, настільки вживаєшся у роль, що хочеться самому взяти участь, хай не лицарем, а хоч би ченцем, який розливає пиво.
На виготовлення кольчуги потрібно в середньому 4 місяці. Вона складається з 20-30 тисяч кілець і плететься сталевим дротом вручну. Важить кольчуга 7-10 кг.
Абсолютне занурення в епоху: дух воїнів, гарні костюми, обладунки, шоломи з пір’ям, прапори, намети лицарів, витончені та прекрасні дами у справжніх середньовічних костюмах.
Кульмінація фестивалю – лицарський турнір. Бійці підходять до підготовки дуже серйозно. На деякий час лицарями стають бізнесмени, лікарі, студенти… Всі вони будуть битися по-справжньому, використовуючи не бутафорську зброю. Особлива увага приділяється зброї та обладункам: вони мають відповідати історичній епосі й технологічно не відставати один від одного більше, ніж на 50 років.
Команди готові прийняти бій. Лицарі разом зі своїми зброєносцями вирушають до ристалища, де визначиться країна-переможець цього міжнародного турніру.
Історична довідка: лицарські турніри у Європі почали проводитись приблизно з другої половини XI століття. Батьківщиною турнірів вважається Франція. На таких середньовічних турнірах збиралися лицарі з усієї Європи.
Місце, де проходили турніри, називалося ристалище. Як правило, воно було поблизу великого міста. Ристалище мало чотирикутну форму і було огороджене дерев’яним турнікетом. Навколо ристалища будувалися лави, намети для простолюдинів і ложі для знаті.
У Середньовіччі лицарські турніри вважалися елітним спортом. Для того, щоб лицар міг взяти участь у турнірі, він повинен був довести, що в його роді впродовж 4 поколінь були вільні люди (не раби і не селяни). Лицар – це не просто солдат, який бере участь у бою. Ним могла стати лише шляхетна вільна людина.
Правила бою прості – хто встояв на ногах, той і переможець. Здається просто, але насправді все не так. На ристалищі (майданчику, де проходить бій) все відбувається по-справжньому: мечі видають гучний металевий звук при сутичці, сокири ушкоджують блискучі обладунки, на залізних шоломах залишаються вм’ятини, воїни отримують неабиякі травми – хтось зламав ніс, а хтось – стегно.
Навіть дерев’яні огородження не витримують сили від зіткнення з тілами лицарів у обладунках. І це не дивно, адже тільки сталеві обладунки важать 20-25 кг. Ось чому досвідчені воїни готуються до таких турнірів довго і відповідально, вони не лише тренують фізичну силу і витривалість, а й готуються до бою морально.
Оскільки під час битви реально б’ються залізними мечами, воїни повинні бути дуже добре захищені, тому правилами змагань допускаються лише бійці, які мають лускаті обладунки або кольчуги, що повністю закривають усі життєво важливі частини тіла.
Зброя, що використовується під час боїв, є копією середньовічної зброї, тільки з округленим вістрям і не заточеним лезом. Залежно від виду бою використовують одноручний чи полуторний меч, шаблю, одноручні сокири, палиці, шестопери та алебарди. Для захисту використовують різної форми щити, у тому числі й кулачний щит-баклер.
Програма цьогорічного фестивалю була дуже насиченою. З ранку до вечора проходили поєдинки і битви. Були чотири основні номінації, у яких брали участь бійці: “1 на 1”; “5 на 5”; “21 на 21” та масові бої – бугурти.
У Середньовіччі лицарі, які брали участь у турнірах, мали дві цілі: продемонструвати свою хоробрість і силу, а також здобути трофеї. Згідно з правилами, переможець турніру отримував обладунки і коня програвшого.
Середня вага лицарських обладунків становить 20 кг, з них лише меч важить близько 2 кг. Без сторонньої допомоги боєць не може надіти все обмундирування. Обладунки були потужними, бійці були одягнені в залізо з голови до ніг.
Зброєносець із Квебеку допомагає своєму лицарю піднятися після бою. Команда Квебеку була моя улюблена команда. Вона брала участь уперше. І спочатку вони не уявляли, куди приїхали, сплутавши «Битву Націй» з театральною виставою. Першого ж дня всі команди, з якими вони билися, громили їх у суху. Наприкінці дня їх навіть ласкаво прозвали “дроворуби”. Але вже другого дня, відчувши запах крові, вони настільки вжилися в атмосферу битви, що перемогли в багатьох боях.
Якщо ви теж хочете стати на якийсь час середньовічним воїном, вам доведеться викласти за сталеві обладунки близько 2000 $. Як бачите, історичний середньовічний бій – це не просто хобі, а серйозне заняття, яке потребує вкладень і підготовки.
На фестивалі я настільки поринув у часи Середньовіччя, що замислився, яким би могло бути моє життя в цю історичну епоху. Напевно, я б довго не прожив, а саме життя було б дуже важким. І тепер я розумію, що подібні лицарські турніри для простолюдинів були яскравою плямою в сірій важкій повсякденності, для лицарів – шанс зловити удачу або втратити все. Після закінчення фестивалю я трохи по-іншому подивився на наш сучасний побут і потішився тим, що народився в епоху технологічного прогресу і розвиненої медицини.
Тим, хто не зміг потрапити на цей фестиваль, обов’язково рекомендую поїхати наступного року. Це справді найцікавіший фестиваль, на якому я побував за останні кілька років. Яскраві типажі, достовірні костюми учасників і середньовічна атмосфера переносять вас на кілька століть тому, а незабутні відчуття точно залишаться у вас до наступного фестивалю.
