У Даші дві вищі освіти і знання двох іноземних мов, вона має можливість працювати за спеціальністю, але її прихід у проституцію був усвідомленим.
Слово “повія” до Даші не підходить. І я навіть не використав би це слово, зараз прийнято говорити «робітниця сфери інтимних послуг», адже ця професія – не та, про яку мріють і якій навчаються.
Її не знайти в жодній соціальній мережі, потрапити до неї можливо лише за особистою рекомендацією. Не кожен охочий пройде її жорсткий відбір. Вона шукає клієнтів під себе, а не навпаки.
До неї приходять не просто за сексом, а за можливістю реалізувати свої бажання, за своєрідним дозволом бути тими, хто вони є.
“Я дарую клієнтам взаємну симпатію, відчуття безпечного простору й інтимної довіри. Я граю у їхні ігри. Не хочу механічного «сексу за звичкою», а задоволення потреб вищого порядку. Мені важливо, щоб бажання клієнта обов’язково знайшли заохочення і вихід на нашій зустрічі, щоб ми довіряли одне одному”.
Високий заробіток мене давно не мотивує. Я бачу, що їм допомагаю. Вони насправді нещасні”.
