При спуску з гори зі мною сталася зовсім несподівана халепа – я зламав ліву задню лапу. В принципі, я вже змирився, працюю в телефонному режимі і навіть починаю знаходити корисні навички, але в цьому новому світі дуже не вистачає «кухонного раба», який би готував, підносив смачно приготовлені страви, колов дрова, опалював кімнату (як це було в Римської імперії). Поки що, стоячи на милицях і намагаючись підняти щось, що впало на підлогу, почуваюся як жираф, що намагається напитися з річки. Видовище так собі.
Незабаром мені знімуть гіпс, і знову відновиться природний порядок речей у природі, я стану звичайною людиною. Щоб ця подія не залишилася непоміченою, творча особа Катерина Староста вирішила підняти мені бойовий дух і прикрасити моє життя. У прямому розумінні цього слова.
«Недуга як стимул до творчості!» — під таким гаслом пройшли вихідні. Вибачте за зміст деяких малюнків, коньяк геть-чисто відключає сором і змушує «креативити» на не зовсім морально-етичні теми.
P.S. Панове, на даний момент я локалізуюся на Закарпатті, поряд чотири європейські кордони. Поки гоїться нога і ще не зняли гіпс, є можливість «підзаробити» перевезенням діамантів. Гіпс надійний, не просвічується. Звертайтесь. Жарт.