Раптом ви забули, як я люблю Карпатські гори. Це несамовито чудово! Я живу за годину їзди від них і можу будь-коли схопити рюкзак з наметом і звалити на пару днів від людства і отримати мільярд вражень. Менше слів – більше фотографій. Поділюсь з вами серією чорно-білих фотографій улюблених Карпат.
Ця фотозйомка була однією з тих небагатьох, коли модель розуміє тебе з півслова. Не одразу звичайно. Фотографи знають, наскільки це важливо. Спочатку дівчата завжди соромляться позувати, не кажучи вже про фотосесію, завжди спочатку присутня незручність, стислість, перевірка на довіру. До людини треба звикнути, взнати її, постаратися зрозуміти. Дівчина мені зізналася, що спочатку у неї моя команда "Замри!" викликала почуття, подібні до того, коли собаці кажуть «Лежати!». Не могла звикнути, що дійсно не можна ворухнутися, допоки кадр не буде знято.
Вкотре спіймав себе на думці, що я певною мірою заздрю вмінню ромів радіти простоті. Багато хто знає, що протягом майже 7 років я працюю з ромами у таборах Закарпаття.
Під час фотозйомки для мене завжди найцікавішим залишаються люди, точніше їхні життєві історії. Коли фотографую, я багато розмовляю. За цей час назбиралося безліч фотографій і життєвих історій, веселих і не дуже. Але саме після спілкування з літніми людьми у мене довгий час залишається нестерпна туга. Відчуття, ніби вони розтрощені і забуті. Начебто вони залишили всі надії в минулому, і їм не вистачило сил та наполегливості реалізувати свої мрії. Небагато з них справді щасливі.