Щоб показати вам красу зимових Карпат, мені довелося одягнути 5 пар штанів і 6 кофт, витоптати десяток кілометрів свіжого снігу і з’їсти кілька упаковок мівіни з пікницею. А фотографій засніжених Карпатських гір привіз аж на 2 картах пам’яті по 16 гігабайт кожна, і навіть не знаю, з чого почати і які вам показувати в першу чергу – робитиму окремий фоторепортаж. Зимовий похід проходив під гаслом «зірватися в гори та перезавантажитись!».
Найбільш фотогенічний момент – ранній ранок, коли сонце, що сходить, забарвлює небо і гори приємним теплим кольором.
Втомлені, ми були дуже раді дістатися до колиби. Настав вечір і ми якраз встигли до заходу сонця — у горах особливий захід сонця, на нього можна дивитися нескінченно довго.
Гірські вершини підставляють снігові шапки хльосткому вітру. Швидкість вітру того дня була 25 метрів на секунду і це змусило нас повернути назад, так і не дійшовши до вершини.
Дивлячись на підковоподібні вершини Карпат, складно об’єктивно оцінити відстань до них.
Для туриста ночувати у колибі – справжня розкіш.
У зимових горах навколишній світ відкривається зовсім по-іншому, значно ширший і багатший, тут радість і умиротворення досягають найвищої точки. І ці відчуття від рідненьких Карпат залишаться глибоко в серці як найприємніші спогади.